Спогади парафіяльних священників як джерело до вивчення національно-політичних дилем греко-католицького духовенства в Галичині кінця ХІХ – напочатку ХХ століття: приклади Олекси Пристая та Филимона Тарнавського

Анотація

DOI https://doi.org/10.33402/zuz.2024-20-34-46

Проаналізовано національні та політичні дилеми, з якими зіштовхнулись наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. греко-католицькі парафіяльні священники в Галичині. При вивченні такої чисельної суспільної групи важливо зважати на ті джерела, які дозволяють відстежити бачення проблем та шляхів їх вирішення самими учасниками цієї групи. Використано мемуари двох греко-католицьких парохів, чия діяльність у Галичині припала на останнє десятиліття ХІХ і перше десятиліття ХХ ст. – Олекси Пристая та Филимона Тарнавського. Завдяки тому, що вони належали до одного покоління і були активними учасниками руху народовців, простежено, як представники цієї категорії парохів реагували на ті чи інші національно-політичні дилеми. Виявлено, що для них особливо притаманним було неприйняття русофільського світогляду, все ще вельми поширеного серед кліру Греко-Католицької Церкви у той час. Встановлено, що головним викликом для тогочасних парохів було віднайдення балансу між душпастирською діяльністю та громадсько-політичною активністю.

Зазначено, що, з огляду на давню традиційну роль парохів як «поводирів народу», від них очікували не тільки суто релігійного, але й політичного, культурного, економічного виховання парафіян. Додаткові труднощі створювало те, що чимало священників, зокрема Пристай і Тарнавський, були активними діячами партії народовців (згодом – Української національно-демократичної партії). На прикладі сюжетів із життя досліджуваних священників з’ясовано, що подекуди політична активність мала для них вищий пріоритет за суто релігійні функції в громаді. Це вело і до позитивних, і до негативних наслідків, а також призводило до суттєвих розбіжностей між різними поколіннями греко-католицьких священників у тогочасній Галичині.