Щит і меч Штірліца: рецепція силових структур й ґенеза російсько-української війни в контексті радянської і пострадянської памʼяті

Анотація

DOI https://doi.org/10.33402/zuz.2024-20-148-163   Вивчено вплив культурної пам’яті, зокрема книжної культури та зафіксованого в ній образу радянських силових структур, на радянську й пострадянську памʼять росіян і українців у контексті генези російсько-українського збройного протистояння. Проаналізовано, як всередині радянської та пострадянської культури зароджувалися мотиви та ідеологем війни 2022 р. та простежено, як вони проникали на територію України та як на це реагували носії російської та української культур. Розглянуто, як формувався образ «доблесних бійців невидимого фронту», як він поширювався на всіх працівників радянських спецслужб (ЧК, НКВС, ОГПУ, ГПУ, МВД–КДБ, ГРУ). Досліджено, як він взаємодіяв з образами бійців, воєначальників Радянської армії та представників радянської міліції. Наголошено на шляхах еволюції цього образу в культурній та історичній пам’яті Радянського Союзу і його республік, зокрема Радянської Росії та України. Вивчено різні шляхи й форми інфільтрування «чекістської», «міліцейської», «воєнної» парадигми радянської культури в українському та російському просторі. Зазначено, як і які культурні продукти формували образи комуністичних героїв: від творів і кінофільмів про Штірліца й до шпигунських повістей та романів болгарських, польських, чеських соціалістичних авторів. Існували також їхні українські відповідники. Підкреслено, що одну з основних ніш в українському радянському контексті відігравала антиповстанська/антибандерівська література, яка формувала позитивний образ «героїчних» представників радянських спецслужб/військових/міліціонерів і негативні образи антирадянських підпільників. Зазначено, що окремим блоком ідеологічної літератури, яка мілітаризувала свідомість радянських читачів, були книги, присвячені радянській і російській армії. Вони також формували негативний образ «небезпечного імперіалістичного Заходу» і «доблесних комуністичних збройних сил». Зауважено, що у пострадянський період шляхи історичної та культурної пам’яті у зазначеній тематиці розійшлися, проте радянська історична міфологія далі діяла у пострадянському культурному просторі. Доведено, що саме реактивація радянських уявлень про війни у російській колективній свідомості (на тлі розходжень з українською історичною пам’яттю) перших десятиліть ХХІ стала одним з претекстів до російсько-української війни.