ВИПРОБУВАННЯ ВІЙНОЮ: ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ СТЕПАНА ФЕДАКА В 1914–1918 РОКАХ

Анотація

DOI https://doi.org/10.33402/zuz.2025-21-102-120

Проаналізовано життя та суспільно-політичну діяльність С. Федака – українського адвоката, фінансиста, керівника страхового товариства «Дністер», громадського діяча в період Першої світової війни. Простежено трансформацію його ролі від аполітичного учасника окремих ініціатив до провідного репрезентанта українських національних організацій підо впливом воєнних обставин. Зокрема, висвітлено причини рішення С. Федака залишитися у Львові напередодні вступу російських військ, його участь у делегаціях до австрійської та російської адміністрацій, а також обставини арештів і депортації як «заручника» окупаційної влади. Наголошено на системності антиукраїнської політики російського Генерал-губернаторства в Галичині, що виявлялася в репресіях проти національно свідомої інтелігенції, політиці русифікації та паралізації українських інституцій. Окрему увагу приділено київському періоду перебування С. Федака (червень 1915 р. – серпень 1916 р.), куди його було вивезено після арешту у Львові. Проаналізовано умови утримання заручників, їхню адаптацію до імперської політики контролю і можливості обмеженої суспільної активності. Розкрито внесок діяча в організацію допомоги галицьким переселенцям та арештованим: надсилання грошових переказів і речей першої потреби, координацію з місцевими українськими організаціями. На основі епістолярних джерел (листування з В. Охримовичем) і мемуарів реконструйовано мережу взаємодопомоги, що поєднувала Київ із віддаленими регіонами Російської імперії та засвідчила стійкість української спільноти в умовах гуманітарної кризи. Досліджено діяльність С. Федака після повернення до Галичини восени 1916 р., коли він активно долучився до відновлення мережі українських господарських, суспільно-політичних і благодійних організацій. Висвітлено його участь у роботі Народного комітету УНДП, у благодійних проєктах із підтримки сиріт, зокрема у створенні Фонду митрополита А. Шептицького, а також обрання до Тимчасової Ради міста Львова, де він послідовно відстоював українські інтереси в умовах польсько-українських суперечок. Окрему увагу зосереджено на ролі С. Федака в державотворчих процесах 1918 р., коли він на короткий час очолив УХУ – структуру, відповідальну за продовольчу політику ЗУНР, брав участь у переговорах із польською стороною та намагався налагодити діалог заради мирного співіснування. Вказано, що стаття ґрунтується на сукупності джерел: мемуарах, українській і польській періодиці, архівних матеріалах та науковій літературі. Показано, що досвід С. Федака організаційної та благодійної діяльності становив вагомий внесок у формування засад громадянського суспільства й української державності. Виснувано, що воєн ні випробування висунули його на провідні позиції в українському національному русі, перетворивши на символ тяглості інституційного життя.