ЯК ЗБЕРІГАЛИ МОВНУ Й ІСТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ: RATIO ТА EMOTIO В ЛИСТУВАННІ МОВОЗНАВЦІВ-ЧЛЕНІВ НТШ ЗА РАДЯНСЬКОГО РЕЖИМУ

Анотація

DOI https://doi.org/10.33402/zuz.2025-21-243-257

Схарактеризовано значення історичної лексикографії для збереження національної ідентичності, зокрема роль української історичної лексикографії ХХ ст. Зазначено, що українські мовознавці працювали в умовах тотального тиску радянської репресивної системи. Це продемонстровано на прикладі діяльності найбільшого мовознавця-лексикографа першої половини ХХ ст. – проф. Є. Тимченка, дійсного члена НТШ, редактора «Історичного словника українського язика», а також видатного граматиста, автора низки унікальних праць про систему відмінків української мови. Встановлено, що проф. Є. Тимченко був репресований, відбув заслання і до Києва повернувся за кілька років до смерті. Констатовано, що справу Є. Тимченка продовжив проф. О. Горбач, дійсний член НТШ, який зміг уникнути безпосереднього терору радянської системи і тривалий час працював у Німеччині. Зауважено, що власним коштом він перевидав чимало унікальних українських граматик, що вийшли до 1930 р., а також цінні лексикографічні праці, зокрема в останній чверті ХХ ст. до українських мовознавців зусиллями О. Горбача повернувся «Історичний словник українського язика» за ред. Є. Тимченка, виданий у 1930–1932 рр. за життя професора, але згодом заборонений, а текст із наступними літерами – знищений. Взаємозв’язок між поколіннями українських мовознавців ХХ ст. розкрито на основі листування О. Горбача з широким колом учених-гуманітаріїв поза межами України, переважно дійсних членів НТШ, і багатьма вченими, які жили в підрадянській Україні та, попри тотальну систему правління, розвивали українську науку і зберігали традиції та пам’ять про своїх попередників.